joomla
Чому настала зима або як Сонце лінувалося e-mail

Чому настала зима?

Частина 3 Дитяча

У лісі стояло тепле літо, Сонце гріло всіх звірів - і тих, які тільки народилися на світло й робили свої перші несміливі кроки, і тих, хто допомагав їм робити ці кроки. Цілими днями на деревах співали птиці, лунко скрекотали коники й усюди стояв запах запашних лісових квітів.

Так тривало доти, поки лісові звірі не стали зауважувати, що з кожним днем Сонце менше гріє, світить якось не ярко, та й встає воно тепер пізніше, а лягає спати раніше, ніж звичайно. “Уже чи не занедужало наше Сонечко?” - запитували один одного звірі, але ніхто з них не знав, що ж трапилося з ним насправді.

Тоді вирішили звірі вибрати тих, хто пішов би в гості до Сонця й розпитав, що ж з ним приключилося, може бути допомога йому потрібна?

“Скажіть йому, що туго нам доводиться, холодно, зелень і трава пожовкла й пожухла - їсти нам нема чого! Нехай знову пригріє й стане всім нам тепло, як і колись!”

З тим і відправилися посланники до Сонця. Ішли вони довго, уже й сніг встиг випасти, морози вдарили - настала Зима. Несолодко довелося звірам у дорозі, замерзали, голодували, але йшли вони до Сонечка. Сподівалися, що обігріє воно їх і подарує надію на те, що буде в лісі тепло й весело як колись.
На превелику силу добралися звірі до будинку, де жило Сонечко.

Бачать: стіни в будинку покосилися, віконця не миті, тьмяні, та й у будинку світла не видно. Лихо, напевно трапилася із Сонечком, геть як будиночок запустили! Постукалися вони у двері.
Довго ніхто не відкривав, а коли відкрили, то побачили звірі Сонце - немите, нечесане, заспаное й неохайне. Виявляється, Сонечку один раз набридло опоряджатися, розчісувати проміннячка забував, умиватися не хотів, одежинку стирати й гладити лінувався - от і потьмяніло Сонце. І стало воно менше тепла давати й зима тому прийшла.
Стали звірі Сонце соромити - усі чекають його тепла, а він лінується з будинку виходити! Не добре так робити, адже він зі своєю лінню іншим тільки гірше робить! Дитинки маленькі замерзають, звірі їжі не знайдуть - виходь Сонце терміново зі свого будинку, та умите й охайне - скоріше!

Соромно стало Сонечку, воно і не знало, що звірам так погано без нього живеться, зима їх долає, заморозити зовсім хоче. Умилося воно, викупалося, одягло нову - святкову одежу - і на роботу подалося. Важко було спочатку йому впоратися з усім снігом, що випав за зиму, так ще лід потрібно було розтопити. Але Сонце дуже постаралося, погріло гарненько землю. І потекли струмки веселі по лісі, лунко дзенькаючи й розспівуючи: “Весна прийшла!”

Звірі нагрілися в променях Сонечка, травичку молоду спробували й знову сталі жити безтурботно й радісно у своєму рідному лісі.